Війна - стратегія людей..
Війна - бій за життя людей...
Війна це смерть,що косить
і збирає, багаті,прокляті,врожаї,
на нашій українській,пошматованій
землі...
Майдан. Морози.Мітинги.Стрільба...
Пролита кров. Страшенна біль.
Бій за життя...
Небесна сотня. Синьо - жовті прапори.
Квітки на трунах...
Сльози,сльози й сльози...
Стіна героїв.Лиця молоді.
Усмішки щирі ,погляди сміливі...
За кожним з них в схованці життя,
були і радість,сварки,сльози ,все...
та обірвалися життя...
Потім Донецьк,Луганськ,загарбання
ще й Криму...Страшні бої.
Прориви. Довгі рейди...
І море крові,смерті ,зла...
І допомога. Волонтери,небайдужі...
Дорога в пекло. Сєпарський полон...
Незламний дух. Душевна незбагненність.
Холодний розум й серце,як в огні...
А потім ДАП, і 240 днів.,наче у пеклі,боротьби..
І не кажіть ніколи,''вони здались''...
Вони не здались,витримали все...
Але будівлі,
весь бетон все таки здався,
не витримав страшної,злючої війни...
А Іловайськ, Дебальцеве, Слов'янськ...
Здавалось,список просто,безкінечний...
Смертей вже безліч...
Тисячі імен,що ми ще і не чули,
та не знаєм.
Пропали безвісті.Згоріли заживо...
Хтось під завалами,лежить шматками,
не цілком..
І матері у горі тім страшнім,
сивіють за години,ночі,дні...
Хоронячи своїх дітей єдиних...
Закриті труни,ось,найгірше що...
Коли не знаєш,чия там дитина?
Чи там рука,нога,чи шматок тіла...
Ніхто не скаже нам,ніхто не скаже...
Як же усього забрала війна,
не повертаючи нічого, та на жаль,нікого...
Війна,яка посміла вбити нас,зламати дух,
забрати силу,волю...
І як же хочу,щоб нарешті та війна,
скінчилася назавжди та усюди...
Як хочу,щоби мирні небеса,
знов сяяли у нас ,і гомоніли щоби знов,
птахи,що так боялись прилетіти знов додому...
Слава Україні! Героям Слава!
Усім живим і неживим захисникам нашої України,
життя,усього...
ДАП-донецький аеропорт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809881
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 13.10.2018
автор: Лілія Левицька