( К.В.)
Тобi нинi зозуля Твоя iще рiк докувала
Та, невмовна пташина, не стримує час, що летить,
Колихаючи ро́ки пiснями та птаха не знала,
Що гойдаючи їх додає у них радостi мить-
Заплiтає промiнням у коси надiю та вiру,
Доброзичливiсть Твою вкладає iз серця в вуста,
Некорисливiсть, чуйнiсть, стараннiсть та щиру довiру
Засiває в дитячi серде́нька наука проста:
Кожне дiло почате озна́чити змiстом кiнечним,
Не шкодуючи сил роздавати душевне тепло,
Огортати весь свiт допомогою й цвiтом сердечним
Прикрашати улюблену справу у мрiй полотно
Вiддавати себе у найменшiй потребi без жа́лю
Дiтям й людям, якщо й навiть плата- порожня сльоза...
Ти запалюєш всесвiт у кожному блиском кришталю-
Не важливо там мир чи вирує в тiм свiтi гроза...
Зберiгай силу ту, що дарована долею з Неба,
По веселцi мандруй та донось її барви до нас,
А ми свiло Твоє збережемо й якщо буде треба,
Повернемо Тобi, ще помноживши в тисячi раз...
21.01.2018 Португалiя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2018
автор: VIRUYU