Йшов по Лаврі учень бідолаха
І побачив товстого монаха:
- Ооо, - подумав, - дядечка пузатий!
Не поститься, має стіл багатий!
А монах той ніби повертає
І до себе учня підзиває,
Дивиться у очі - не промаже,
І люб’язно з посмішкою каже:
- Знаєш, брате, чом такий я повний?
Бо, коли ще був малоцерковний,
Осудив я товстого монаха
І тепер цим мучусь, бідолаха!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809114
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 07.10.2018
автор: Протоієрей Роман