Розкажи, художник, як життя
Розкажи сталевий, що ти терпиш
Де ти був, і як воно там?
Які були падіння і злети?
Будь ласка, чувак, візьми сигарету.
Що ти кажеш, люди як попіл?
Закури зі мною, забудь лиця, портрети
Давай ще по пиву, поговорим про долю...
Поговоримо про красу та брехню красивих жінок.
Я з ними спав, а ти їх малюєш;
Ти розумієш про, що вони мовчать;
Тримаєш за груди, а лапаєш душу.
Розкажи художник, яка вона,
Яка краса щасливої жінки?
Розкрий завісу таїни їхнього сну,
Я ж бо не бачив, щоб вони спали спокійно.
Розкажи про все, що чуєш та бачиш...
Відкрий усі фарбовані секрети.
І мандруй собі далі, рятуй світ від фальшу –
Покажи усім їхні справжні портрети...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808846
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 04.10.2018
автор: Віталій Марченко