[i]Невтомним підкорювачам Космічних вершин присвячую[/i]
Симфонія людського почуття:
Земля-колиска і безодня неба,
У снах польоту дивне відчуття
І поклик зір, що манять нас до себе…
Краплинка в океані пізнання,
Але невтомна і уперта в цьому
Людина йде у Космос - навмання,
Все далі, віддаляючись від Дому!
Щасти Тобі, Людино, у дорозі!
Знайди себЕ у пошуках до сЕбе!
Земля, як Мати, буде на порозі
Чекати Вдячності і Мудрості від Тебе!
04.10.2018
[i](малюнок з мережі Internet)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808830
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.10.2018
автор: Василь Стасюк