Хоч я на твоїх грудях, та маю страх великий, –
візьми мене у руки, як ластівку тремтливу,
і слово дай чудесне, і слово дай важливе,
що матиме притулок в ушах моїх навіки.
Розказуй про кохання, дай імена без ліку,
цілуй долоні бідні, волосся гладь грайливо,
щоб я від тої ласки забула, нещаслива,
що є, о вічне небо, всього лиш твань безлика!
Життя таке жорстоке! Кругом блукають звірі!..
Не мала я ніколи весну прекрасну, щиру,
що кожна жінка має, коли страждань не бачить.
В твоїх обіймах, любий, зникають горе й муки,
коли моє волосся голублять білі руки,
коли вуста цілують, а очі тихо плачуть.
Alfonsina Storni
Miedo
Aquí, sobre tu pecho, tengo miedo de todo;
estréchame en tus brazos como una golondrina
y dime la palabra, la palabra divina
que encuentre en mis oídos dulcísimo acomodo.
Háblame de amor, arrúllame, dame el mejor apodo,
besa mis pobres manos, acaricia la fina
mata de mis cabellos, y olvidaré, mezquina,
que soy, ¡oh cielo eterno!, sólo un poco de lodo.
¡Es tan mala la vida! ¡Andan sueltas las fieras...!
Oh, no he tenido nunca las bellas primaveras
que tienen las mujeres cuando todo lo ignoran.
En tus brazos, amado, quiero soñar en ellos,
mientras tus manos blancas suavizan mis cabellos,
mientras mis labios besan, mientras mis ojos lloran.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808813
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 04.10.2018
автор: Валерій Яковчук