Сходила по світу немало,
Стоптала багато стежок
Аж поки свою відшукала,
Де вишні цвітуть і бузок.
Завжди до схід сонця вставала,
Йшла в поле де стигнуть жита.
Дітей я до праці привчала
Й була та наука проста:
Людей навкруги поважати
І край солов’їний любить,
Родину свою шанувати
Та в світі лиш правдою жить.
Промчались літа золотії
І сріблом покрилось чоло
Та серце моє так радіє -
Життя не даремно пройшло.
Була хоч терниста дорога
Та зможу пишатися я,
Бо в мене вже є допомога:
Це діти і внуки - сім'я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808797
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2018
автор: Ольга Калина