Я минуся колись... Хтось ітиме моїми стежками,
Перегорне Творець мій доробок з п'яти сторінок...
Хай і так ... Все ж буду спілкуватися з вами,
Бо паперу не скажеш щоби він навіки замовк.
Хай по собі залишу лише спориші на папері.
Бідний спадок... Спитаєте де заповіт?
Зашифрую у віршах спадкоємців ім'я. У партері
Сама сяду й дивитимусь я на весь світ.
Чи знайдеться хоч хтось, хто шукатиме ключ мого спадку?
Чи лиш міль заглядатиме в душу римованих фраз? ...
Я пишу "як для себе", чи колись прочитають нащадки?
Чи проженуть ту міль, візьмуть книгу з полиці хоч раз?...
Валентина Дацко - Урода
03 / 10 / 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2018
автор: Гонорова пані