Хижаки живуть поміж нами,
Надягнувши добра личину.
Прикриваючи злочин словами,
Брешуть, й брешуть усім безупину.
Вчора сині, нині червоні,
Завтра глянеш вони уже й білі.
Головне у провладному лоні,
Все піде для досягнення цілі.
Головне щоб корито близько,
І можливість шикарно жити.
Лише совість плазує низько,
Це еліта?! Та ні ж паразити….
Хижаки живуть поміж нами,
Розповзлося гадюччя ригів.
Знову локшина за словами,
Мертва точка…Не видно здвигів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2018
автор: Наталка Долинська