А восени завжди непереборно
так хочеться душевного тепла.
Втопити сплін у келиху вина
і у твоїх очах...І так повторно
передивлятись знову той момент,
де я в твоїх долонях душу грію.
І створюємо ми нову стихію
з твоїх зірок та із моїх комет.
Із мого полум'я, твого серцебиття.
Із мого подиху, і твоїх поцілунків,
які утворюють десятки візерунків
на ніжній шкірі...І усі ці відчуття,
допоки в часі не згоріли всі дотла,
немов коштовність найціннішу зберігати.
Аби із пам'яті в потрібний час дістати,
коли захочеться в осінні дні тепла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2018
автор: Юлія Сніжна