Моя маленька Батьківщина,
ти як ворожка мене приворожила.
Село моє,шо леліє у красі,
а ще блискучі як сльоза гірські річки.
Це Угля рідна -це моє село,
садами пишними у горах зацвіло.
Повітря вдихаючи,що сили-
ти згадуєш усе і як тебе ростили.
Хоч доля і закини хоч куди.
в чужих краях вже осилився ти.
Та тільки но до Углі рідної прийдеш,
неначе аромат дитинства удихнеш.
Деб не жили,куди б не їхали з села,
та Угля навіки в середині у нас жива.
І згадуючи епізоди нашого життя,
завжди описую красу свого села.
Дитячі згадки про ліси зелені,
про річку та пригоди незчисленні.
Розказую я своїм дітлахам,
щоб мали,що згадати як тепер згадав.
Не хай не забувають хоч вони ще юні,
що Угля їхня маленька Батьківщина- якщо і інша буде.
Вона в душі у них буде вже назавжди,
родились в Углі і коренні є Угляни вони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2018
автор: Бабич