Схилилась калина до мене у вікно,
неначе та дівчина з Українського кіно.
Від вітру нахилившись шукаючи тепла,
бо осінь наступила а потім йде зима.
І ягодки червоні звисають до землі,
і як дівочі очі усміхаются мені.
Листочки теж зелені аж грають з висока,
і до землі звисають як плетена коса.
Вона наче втомилась та сповнена добра,
це символ України-Українська в ній душа.
Хоч прийдуть злі морози й калина та засне,
але птахам спасіння на собі принесе.
Ці ягодки цілющі людей й пташок спасуть,
людей чаєм напоять а птахам з голоду померти не дадуть.
Тому оцю калинку оспівують в піснях,
ще зимою співає на гілка її птах.
Зима мене і прийде вже весна,
і зацвіте по новому в калиноньки коса.
Та з радістю підніме до сонечка гілки,
із жадністю ковтаючи від сонця теплоти.
Калинонько-дівчинонько така ти в нас одна,
Українського народу ти символ і душа.
І зацвіте калина у кожному дворі,
і будуть цінувати у місті і селі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2018
автор: Бабич