Астрологи мені казали у юнацтві:
«Твоєю долею призначена тобі
Прекрасна дівчина, яка твоїм багатством
І щастям буде». І злякався я тоді.
Бо люблячим не був я і не був чутливим,
Не розумів дівочі мрії й почуття,
Зробити, щоби дівчина була щаслива,
Не вмів, не вмів подбати про її життя.
Я вирішив: любові маю я навчитись.
І саморозвитку себе я присвятив.
І про любов я розпочав щодня молитись.
І став на шлях, що робить будь-кого святим.
Все вийшло, хоч і взяло більш, ніж двадцять років.
В сорок чотири роки я зустрів її —
Моє багатство й щастя. Через всі ці кроки
Я маю в результаті надбання мої.
І живучи в щасливому такому стані,
Досягнення якого є життя мета,
Одну лише я маю мрію ще останню,
Велику мрію, що досяжна і проста:
Хай кожний хлопець отаким шляхом проходить,
Але з п'яти років до двадцяти п'яти,
Бо ці роки на те й призначені в природі,
Щоб молодим до досконалості прийти,
Щоб в двадцять п'ять років просвітлення сягнути,
Відповідальне мати світосприйняття,
Щоб справжнім, щоб дорослим чоловіком бути,
Щасливим щоб зробити хоч чиєсь життя,
Щоб безкорисливо служити цій країні
Через свою любов до неї й до людей,
Щоб бути опертям надійним для родини,
І бути невразливим для брехні й ідей,
Які нав'язуються зовні, щоб у серці
Тримати завжди з правдою прямий зв'язок,
Щоб через чистої душі розкриті дверці
До всіх і кожного щодня приходив Бог.
[i]25.09.2018, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808037
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2018
автор: Петро Рух