Чекаю осені

Чекаю  осені

Чекаю  осені
росою  на  землі.
Чекаю  осені,
ховаючись  в  імлі
від  спеки  літньої,
грози  і  від  дощів
любов'ю  пізньою,
що  зріла  на  душі.

Чекаю  осені
калиною  в  лісах.
Чекаю  осені,
шукаючи  в  словах
достиглих  ягід-мрій
і  листя  золоте
дорогами  надій
у  світ,  де  все  цвіте.

Покинуть  літом  уві  сні
мене  думки  про  тебе,
злетять  в  годиноньки  нічні
вони  зірками  в  небо.
Ранковим  сонцем  в  почуттях
не  те  кохання  зовсім
палає  сяйвом  майбуття,
тому,  чекатиму  на  осінь.

Чекаю  осені,
як  тону  у  журбі.
Чекаю  осені,
зневірившись  в  собі.
Хай  золото  її
із  щебетом  птахів,
години  всі  мої
позбавлять  від  страхів.

Чекаю  осені
плодами  за  добро.
Чекаю  осені,
як  спокою  нутром.
Шукати  час  себе
у  чомусь  іншому,
шукаючи  тебе
у  світі  більшому.
Якщо  покинуть  уві  сні
мене  думки  про  тебе
і  стануть  вітром  навесні
коханням  гріти  небо.
Ранковим  сонцем  у  мені
зотліє  світ  без  тебе,
тому  я  осені  в  пітьмі
чекатиму  для  себе.

Віктор  Цвіт  15.09.18


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2018
автор: Віктор Цвіт