Душа втомилася від тіла,
а тіло від життя і ран;
Ножами люди ріжуть крила
і вже звичайним став цей стан…
Куди ідти? Куди тікати?
Кому потрібна та печаль?
Байдуже тіло хоче спати
й душа натисла на педаль…
Так мало часу, дуже мало:
старіють принци і раби…
Перемикай свої канали,
а за вікном несуть гроби...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807924
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2018
автор: Miha_Poetry