Роки рахуєш кількістю могил,
Багато їх уже чекають в гості...
Усі колись ми будемо лиш пил,
Коли через віки зотліють кості.
Я розумію це та важко все ж
Сприймати поступ Смерті як належне.
Допоки ти своїх не бачиш меж,
Життя твоє — безкрає і безмежне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807754
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.09.2018
автор: Патара