Не сварився ще Петро
З сусідом ніколи,
Але вчора ледь не бились
Через дурні бджоли.
Вони пасіки обоє
Невеличкі мали
Й один одному в цій справі
Нераз помагали.
Подзвонила на роботу
Йому жінка Галя,
Що неждано їхні бджоли
Роїтись почали.
А Петро їй підказав,
Що сусід є вдома,
Хай біжить його покличе
Й він дасть ради тому.
Прибіг сусід в спецкостюмі,
Взяв рійницю свою
І почав ловити рій,
Кроплячи водою.
Але раптом кинув він
На землю рійницю
І став дерти в їхню хату,
Як миш від лисиці.
І у хаті з сильним криком,
Із швидкістю кулі
Він почав знімати з себе
Все, що на нім було.
І коли був лиш в трусах,
Неначе на пляжі,
"Залетів" Петро до хати
І єхидно каже:
-Я тебе просив в рійницю
Бджоли позбирати,
А ти, сволоче, надумав
Жінку спокушати!
-Ти здурів,- сусід перечить,-
-Не "плети" дурниці!
У труси налізли бджоли,
Як збирав в рійницю!
Але Петро перебив:
-Що ти "поливаєш"?
Ти що мене за лоха
Останнього маєш?
І він був би вже у вухо
Його "зациндолив",
Та на щастя із трусів
Вилетіли бджоли.
Аж тоді Петро повірив,
Почав вибачатись
Й пішли разом далі рій
В рійницю збирати.
Ну а потім при горілці
Насміялись вволю
З того, що ледь не побились
Через дурні бджоли.
24.9.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2018
автор: тарпик