Очі в тумані від розпачу,
Тихий смуток у серце ліг,
Гнів розірве ту порожнечу,
Що накрила, як білий сніг.
І подінеться зразу втома,
Підніму богатирський меч.
Із походу вернусь додому,
Скину холод із власних плеч*.
І зоря засіяє нова,
І впаде із плечей тягар.
Оживе невідоме слово,
Життя витримає удар.
* Тут, як пліч
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807620
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2018
автор: СЕЛЮК