Чернігове!

Чернігове,  о  казко  над  Десною,
В  обіймах  парків,  скверів  і  садів,
Повінчаний  в  усі  часи  з  красою,
Ти  стільки  у  собі  зберіг  слідів!
Від  князя  Чорного  і  аж  до  сьогодення
Долав  уперто  непростий  свій  шлях,
Не  раз  ти  ворогів  стрічав  південних
Й  своїх  синів  губив  в  чужих  полях.

Красою  тут  впивалися  монголи,
У  водах  умиваючись  Десни,
Вони  краси  не  знали  ще  такої,
Купались  в  чарах-запахах  весни.
Чернігове,  з  глибин  тисячоліття
Ще  обзиваються  твої  важкі  часи,
Коли  ти  жив,  шукав  доріг  до  світла,
Сльозу  чергуючи  із  краплями  роси.

Не  раз  купався  ти  у  хвилях  слави,
І  не  приступний  був  твій  диво-вал,
Не  раз  зоря  стривожена  згасала,
Й  слізьми  дітей  купала  удова.
Ти  вистояв  тоді  й  квітуєш  нині,
Хоч  не  позбувсь  народ  іще  біди*.            (АТО)
Про  воїнів  твоїх  знов  слава  плине,
Хоч  голову  поклав  теж  не  один.

Чернігове,  о,  як  ти  хочеш  миру,
Щоб  матері  не  знали  гіркоти!
Історія  слідів  твоїх  не  змиє
І  берегтиме  пам’ять  про  отих,
Котрі  безсмертя  у  борні  кували
І  в  війнах  перемогу  здобули,
Життя  своє  за  волю  віддавали
Твої  синочки  –  воїни-орли.
10.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807609
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.09.2018
автор: Ганна Верес