Канули в Лету сторіччя -
Класики стрій-глибина,
Музі ж іронія сниться,
Хоч Муза сьогодні - сумна.
Ніжні романтики струни
Глушить абсурдна доба,
Сентиментальності луни
В вік постмодерну - ганьба?
Вже загриміли - у безвість -
Гімни "совєтські" - кліше,
Пафосу ж стяги старезні
Ні, не зітліли іще.
Поки нуртує свідомість,
Швидко "потік" занотуй,
Рими чи лайку натомість
Вправ - й не тушуйся, друкуй!
Станеш новітнім Шекспіром,
"Голосом нації" ти,
Пісню напишеш - й ефіром
Будеш лялякать - пливти...
Все вже написано - знаєм,
Сказано, зіграно все...
Тільки ж душа не сприймає
Це одкровення просте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807533
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)