Самотня прогулянка
По вулиці порожній
піду у самоті,
годиноньки тривожні
кохати в теплоті,
хорошими думками,
якими сяє день
і мріями-зірками,
що освітляють тінь.
В навушниках гучніше
я музику зроблю,
щоб сяяти ясніше
від того, що люблю.
Люблю усе, що маю
у серці і в житті
і все, що відчуваю
ще теплим в почутті.
Прогуляюсь в самоті
нехай ніхто не заважає,
шукати радість в почутті,
якого кожен зневажає.
Душею подивлюсь на світ,
навколо буде все яскравим.
Нічого не лишає слід,
лиш те, що стало нелукавим.
На вулиці порожній
подалі від людей,
думки усі тотожні
до чарівних ідей.
Живу я тільки ними,
лишаючи журбу,
яка словами злими
повернеться в юрбу.
Любов моя від болю
сильнішає вогнем,
йому лиш дам я волю
в очах палати днем.
Нехай мене минають
байдужі й боязкі,
яких не зігрівають
відносини близькі.
Прогуляюсь в самоті,
за вітром віючи свій сум,
відкрию серце доброті,
коли мовчу і зовсім сам.
Навколо бачу лиш туман,
в якому добре видно світло
далеким світом без оман,
де ще кохання кимось квітло.
Loner 04.09.18
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2018
автор: Віктор Цвіт