А що ж насправді сміття?
Хтось мені правду покаже?
Без сорому, вагань, каяття,
Хто чесно й сміливо розкаже?
Можливо охочих немає.
Хтось просто відкаже: «Ой ні»,
А інший просто й не знає,
Доведеться говорити мені.
Сміття це брехлива розмова,
За спиною обзивання і сміх,
Сміття це спаплюжена мова,
Ненависть безпідставна до всіх.
Сміття це зрадлива дружина,
Чоловіки, що б’ють своїх дам,
Матері в яких їх дитина,
Голодна й підвладна сльозам.
Сміття це узурпована влада,
Над народом, що і так помирав,
Крики надірвані: «Зрада!».
Мерзотника, що крав і брехав.
Сміття це убивці природи,
Лиш інстинкти, що цінують свої.
Сміття «поціновувач» вроди,
Що сплюндрувати прагне її.
Сміття можновладців рій,
Безчинства їх валять у шок,
Сміття це люди без мрій,
А не пакет та пару пляшок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807454
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.09.2018
автор: Денис Лучук