Якось раз малий Барбосик сунув в борщ свій чорний носик.
Подивіться! Гав! Гав! Гав! Ніс в сметані - білим став.
- Дз-з-з-з...- дзижчала бджілка Мала, бо Барбоса не впізнала.
Що за звір з'явивсь новий? Звідки взявся? Хто такий?
- Дж-ж-ж-ж...- ще й джмелик задзвенів.
- Геть із двору! - повелів.
Тут горобчик прилетів і сказав всім: - Ців-ців! Ців!
Та це ж наш малий Барбосик. У сметані в нього носик!
Кури й гуси всі сміялись, бо вони теж налякались. А теля сказало:
- Ме-е-е... Налякав Барбос й мене!
А тут дощик прошумів і сметану білу змив. Всі зраділи:
- Наш Барбосик! Який гарний в нього носик!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807404
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 22.09.2018
автор: Надія Башинська