Осені запах прілий,
Листям покрив усе.
Вітер хоч і спітнілий
Вдаль його понесе…
І зазвучать в міжгіллі
Труби, чи ба, орган,
Осінь при заметілі,
Новий вдягне тюрбан.
І заридає небо
Дрібним рясним дощем.
І перестане щебет
Під золотим плащем.
Сумно стає у лісі,
Холод залазить в душу…
Навіть у синій висі,
Вітер хмарини трусить.
В небі «курли» замовкло,
Золото відбуяло…
Наче душа промокла,
Осінь погостювала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807276
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.09.2018
автор: Віталій Назарук