Мені кажуть, що я чарівлива,
А ти - дужий, як велетень дуб.
А ще я - елегантна, вразлива.
Кучерявиться світлий твій чуб.
Мої очі, зіркі темно-карі,
Твої - сірі, неначе в імлі.
Моя царина - злет поза хмари,
Ти - господар на рідній землі.
Коли стрілися ми ненароком,
Немов стежка лукава звела,
Не дійшов ти до мене півкроку -
Я свій погляд ураз відвела.
Адже серце моє промовчало,
Не бажало подать якийсь знак.
А чому б не дістатись причалу,
Щоб розраду звабливу пізнать?
Але наші серця розминулись:
Завітало у зиму твоє,
Моє згадує літо минуле
І забути ніяк не дає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2018
автор: Дніпрянка