В Житомирі осінь.
Іду на роботу бульваром.
У небі пливуть голосні журавлині ключі.
А спогад відносить
В той час, як спішила на пари,
Торкає, осівши багряним листком на плечі.
Всміхається юність,
Повз мене біжить по узбіччю.
Душа ненароком у дітях впізнає себе.
Як швидко минулося
Вже дев’ятнадцять по двічі.
Незмінно високе лиш небо в очах голубе.
Думки безголосі
Журбу проганяють без права
Відтінки туману моїм додавати літам.
Не встелиться осінь
В душі на не скошених травах,
Я їй ані літа свого, ні весни не віддам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807064
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2018
автор: Світлана Вітер