Сьогодні в Лавру Боженька зайшов
Під виглядом безрукого й сліпого.
Він босий. На ногах у нього кров.
Та людям було зовсім не до нього.
Одежа ж бо не випрана й смердить,
І люди всі від нього відвертались.
Ніхто не здогадався ні на мить,
Що то сам Бог... Ішли... Й не озирались...
І лиш мале дівчатко підійшло,
І ляльку, що благало так купити, -
Подарувала. Сонце вже зійшло.
Всміхався Бог. Бо вміють тут любити.
Дівчатко озирнулось. А жебрак
Рукою помахав і усміхався.
А одіж в нього біла! Ну ось так!
Що то був Бог - ніхто й не догадався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807057
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2018
автор: Відочка Вансель