Я тебе не чекала, осене...
І, здається, іще й не жила`...
Ніби вчора, з ногами босими
Маки рвала я, край села.
Я тебе не чекала, осене...
Заблудилось у веснах кохання,
Десь у травах зелених з росами.
Залишилась любов. Остання.
Ніби вчора уперше брала
Я синочків своїх на руки...
Та й з тобою від щастя сяю я,
Лише осінь дарує внуків...
Я тебе не чекала, осене...
Чи то всім така осінь дивна?
Розпрощалась з русявими косами,
А душа посивіть не встигла...
Валентина Дацко / Урода
18/09/ 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2018
автор: Гонорова пані