Зелені очі, я втопаю в них.
Йде дощ. Туман ховає блиск смарагдів.
Загрубші пальці, від гортання книг,
Тебе торкаються, хоча того не варті.
Дощ став сильнішим, всіх давно прогнав,
Танцює краплями на ледь пожовклім листі.
Нехай лютує, адже він не знав,
Що ми і мріяли одні лишитись в місті.
Немов шалені, ми танцюєм під дощем,
На нас здивовано позиркують дерева.
Не змити зливою такий у серці щем:
Хоч ми і мокрі, але все як треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2018
автор: T.I.