Думки мої, ви мов пташині крила,
Що мчать за вітром у безмежну далечінь,
Жагою знань наповнюють вітрила
І вільно линуть у небесну височінь.
Я знову тут, на давньому пероні,
Чекаю поїзд, що помчить у кращий світ,
Кого зустріну я у тім вагоні?
І хто, жалкуючи, махне рукою вслід?
Моя складна, але щаслива доля,
За кожний світлий день я дякую тобі,
Я вірю, що на все Господня воля
І він нікого не залишить у біді.
Гоню від себе болі і тривоги,
І радістю наповнюю своє життя,
Я не шукаю легкої дороги,
І вірю я в своє щасливе майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806946
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2018
автор: Ніна Продан