Ми обираємо, і знову щось не те...
Не може вкотре так немилосердно нещастити!
Береш, як повне. Дивишся - пусте...
Й минає так одне за другим літо.
Ми поспішаємо. Невчасно мовчимо.
Невчасно кажемо, не те відповідаєм.
Ми повз проходимо, в неспокої спимо.
Забути хочемо, але не забуваєм.
Нас гра затягує, захоплює сюжет.
Загрались діти у доросле божевілля.
Займається за ожередом ожеред.
Ми палимо мости, щоб не кортіло.
І знову розіллється білий день
на чорно-сіру незабутню повість,
на купу непробачень, незбагнень.
Та, чи розбудить хоч у комусь совість?
09.09.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806934
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.09.2018
автор: Di Agonal