Осінній монолог

Привіт,  моя  осене  срібна!
Знов  завітала  з  дощем?
Знов  зустрічаєш,  як  рідну,
Гм...Не  набридло  іще?

А  що,  може  хочеш  спитати,
Як  я  свій  відчай  топлю́?
Будеш  дощу  підливати,
Доки  увесь  не  згублю́?

Навіщо  мені  твої  згуби?
В  мене  своїх  повно  згуб...
Бачу,  потріскались  губи  -
Треба  помаду  до  губ.

Актрисо,  захоплена  грою,
Йди  прикоти  гарбузи.
Вивчені  осені  мною,
Ти  мій  граніт  не  гризи.

Ще  будуть  в  житті  моїм  весни!
Вмру  від  конвалій  п'янких...
Не  відбереш  моїх  весел!
Що,  не  стрічала  таких?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2018
автор: Галина Яцків