Парубок Микола здуру
Наплів Варці, що кохає
І готовий одружитись –
Наміри серйозні має.
Через день уже забувся,
Що казав там після чарки,
Робив вигляд, що не знає
Дівчини такої Варки.
Вирішив сидіти вдома,
Щоб не стрітись на дорозі,
Раптом двері відчинились -
Стоїть Варка на порозі.
- Перше, ніж пообіцяти -
Треба думать головою,
І якщо ти вчора клявся,
Що одружишся зі мною,
То сьогодні уже пізно
У цій справі відступати,
Я не з тих, кому ти в душу
Можеш легко наплювати!
Я на третій вже розмові
Розкусила твою вдачу:
Є відсталість розумова -
Тут уже й сліпий побачить.
Те, що пикою не вдався -
Воду нам з лиця не пити.
Заїкання? Слава Богу!
Будеш менше говорити.
І не треба мені тикать
Довідку із психлікарні.
Що дітей не можеш мати -
Докази твої тут марні.
-Може, досить? - Коля каже,-
Скільки можна вже довбати?
Те освідчення фальшиве,
Все, що можу я додати.
Варка каже: -Я не буду
Тебе більше діставати:
Будеш лишнє говорити,
То я можу й відспівати.
Мені зовсім не потрібна
Твоя опера ця мильна,
Якщо дівка хоче заміж -
Медицина тут безсильна!
Щоб від Варки відчепитись,
Не вникати у турботи,
Вже на другий день Микола
Втік у Польщу на роботу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806664
Рубрика: Гумореска
дата надходження 15.09.2018
автор: Катерина Собова