Роси довго в травах спали,
До ранкової зорі,
А потім сльозами стали,
Заблищали у дворі.
Світлооко, променисто
Ледь закапали із віт,
І свіжіло, й пахло листя,
Й чарували квіти світ.
Перші крапельки росиці,
Ніби чари, пригублю
І не зможу вже спиниться –
Серце тікає: «Люблю…»
Засміявся сонцем ранок,
Підсушив мої уста,
Заясніла у коралах
Зелень, свіжа і густа.
27.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806424
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.09.2018
автор: Ганна Верес