Пізня осінь.
Жар-калина
Розгорілась
В самоті.
Срібні струни
Вітер синій
Ген лаштує
В пустоті.
Сад, як храм
Від позолоти,
А над ним
Свята печать.
Квітнуть айстри,
Наче ноти,
І готові зазвучать.
Полилися
Звуки-думи,
Світлий гімн
Новому дню.
Пізня осінь
Не остудить
Те, що з вічного
Вогню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806192
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.09.2018
автор: Іван Демченко