Хтось у білому з околиці
Йде нечутний на зорі.
Чорна птаха богу молиться
На стовпі, як на горі.
Хати світять вікна зоряні
До турбот і дум земних.
Що ж ти молиш, чорний вороне,
У богів своїх німих?
Засиніли ниви лагідні,
Сонце в хмарі - буква ес,
І сніжинок білі ангели
Опускаються з небес.
Все грядущим днем означене,
Все в собі любов таїть.
Хтось у білому означений
За вікном моїм стоїть.
Таємниця в зорі-пломені,
Знаком вічності уста.
І зійшлися в хату промені -
Всі прожитії літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806160
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.09.2018
автор: Іван Демченко