МАЙЖЕ ДІАЛОГ

́Сховався  пес  у  халабуду,
Лежить  і  слухає  дощі.
Напевно  думає:"От  люди...
Щодня  є  кістка  у  борщі,

Сметана  ,масло,курка  жирна
І  плов  із  м'ясом  на  плиті,
Мені  ж  то  бульба  у  "мундирах",  
То  каша  з    дерті,чи  дерті".

-Ех,друже,друже  мій  кудлатий,
Заходь,обнюхаєш  все  сам.
Іди,не  бійся,прошу  в  хату,
Зігрійся,випий-но  сто  грам.

На  закуси:цибулька  з  сіллю,
Смачний  сухарик  на  ось  з'їж...
Ти  й  в  цю  ніч,мабуть,    на  весілля
До  Жучки  вихором  помчиш?

Є  чай  міцний  цейлонський.  Хочеш?
"Принцеса  Канді"-похлебчи
І  будеш  в  тонусі,мій  хлопче,
Аж  до  світанку...не  скачи!

Та  знаю,знаю,лобуряко,
Що  любиш  до  собачих  сліз.
І  я  тебе  люблю,собако.
Дай  поцілую  в  мокрий  ніс.

Давай  удвох  під  гуркіт  грому
Розділим  смутки  пополам...
Ти  ж  не  розгавкаєш  нікому?  
І  я  нікому  --  знаєш  сам.  

Ну,  досить  вже,  не  обнімайся!  
Йди  в  буду  --  відпочити  час.  
А  хочеш  в  хаті  залишайся...
Ще  буде  добре  все  у  нас.
                                 
                                       90  -  ті  роки.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806140
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 10.09.2018
автор: Михайло Гончар