І біжить наша життєва дорога у вічність,
І біжать туди із нею наші роки.
А поки, у теперішньому часі живи!
Виживай, друзів собі по життю наживай.
Хліб із медом жуй, вином запивай
І на оте зло забивай,
Не то воно тебе заб"є,
І кров невинну пролє той,
Хто сліпо вірить у життя,
У якому два ТИ і одне Я.
А, щоб тебе забагато не було,
І серденько моє друге оте ТИ
Відчуло - пиши!
І коли маєш сто ідей,
І навіть одна така дорога.
Дорога у вічність...
І чого лише в світі тім не було,
Та такого як ти, мабуть,
Не знайти.
Кожен із нас в єдиному екземплярі.
А ти у мене уже на радарі
І очі твої карі,
Від яких я в ударі.
В нокаут хотів мене послати,
Та не зміг від моїх
Свого погляду відірвати.
І вже ходимо і блудимо
По світу тім обоє.
Ти моє ехо, а я твоє.
Ах, ці двоє, а може троє?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2018
автор: яся