ТАКЕ ЖИТТЯ

Нехай  забуде  хтось  про  мене,
Про  те,  що  мав  я  почуття,
Мовляв  життя  важке,  буденне,
А  я  –  немов  мале  дитя,
В  кохання  позахмарне  граюсь
Та  всіма  фібрами  душі
Задля  загалу  витворяю
Про  заборонене  вірші.
Нехай!  Розкислою  сльозою
В  ці  страшні  дні  не  попливу.
Не  вперше  доля  грає  мною
І  цю  біду  переживу!
Ось,  -  як  і  зараз,  -  перша  ночі
І  в  котрий  раз  немає  сну.
Поклав  комп’ютер  перед  очі,
   А  сам  про  неї,  -  про  одну,
В  пітьмі  нічній  гортаю  спогад:
Її  слова…  її  лице…
Її  такий  глибокий  погляд…
І  Богу  дякую  за  це!
Тому  що  попри  серця  жертви,
Попри  розлуки  гіркоту,
Я  ще  кохаю,  я  не  мертвий,
А  отже,  чисту  висоту
Лихим  прокльоном  не  покрию
Чиєсь  чергове  забуття.
Прощу  за  все!  Бо  що  тут  вдієш?!
Таке  життя…  таке  життя…

03.09.2018  1:14

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2018
автор: dovgiy