Приходимо ми у світ одиноко,
Хоча і обумовлюють появу нашу двоє,
За цим слідкує Життєдавче Око
До самого відходу з цього світу в Упокої.
В омані єдності, то биш – любові,
Ми прагнемо породити наступну одинокість,
Ми радіємо продовженню єдності по крові,
Яке дарує нам Високе Окість.
Воно терпляче вже давно чекає,
Коли ми, нарешті, шанувати будемо Життя,
Та досі Каїн Авеля вбиває
І одинокості невпинно линуть у Небуття.
31.08.2018
Дача
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805984
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 08.09.2018
автор: Левчишин Віктор