Постійно потрапляю в ями в часі.
Спочатку він іде собі лінійно,
А стану на роботу одягатись,-
Якийсь стрибок і, спізнююсь постійно.
Щоранку випадає хвилин десять,
І катаклізм трапляється по буднях.
Можливо мозок суне мені дезу*
Цікаво, як час грає в інших людях.
Мій час, відтак існує в мене в мозку.
Навчитись би його регулювати.
Упевнена: можливо це. Не просто
Сьогодні часу ями оминати.
* деза – дезінформація
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805800
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.09.2018
автор: Пісаренчиха