Зацвіли парасольки у Сумах серпневих,
Небеса розступились, їм давши дорогу.
Надвечір’я, субота, брожу я по місту.
Попрощавшись із сумом, не кваплюсь додому.
На бруківці так людно, невже скоро осінь?
У сто сонць пломеніють ще айстри й жоржини...
Так і хочеться з ними до ранку лишитись:
Може, десь в кольорах мій заплутався настрій?
І цвітуть парасольки з небесних віконець.
Їх іскристість, я знаю, не згасне ніколи.
І напише художник картину не маслом,
Бо в палітрі ось-ось, оживуть акварелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2018
автор: Світлана Петренко