Від холоду зігріє теплий чай,
У спеку порятує душ холодний.
А що робити, як душа на край
Вже добрела, і ти - немов порожній?
Як жити далі? Далі жити як???
Коли душі ні холодно, ні тепло ...
Її нема ... залишився кістяк ...
І далі існувати вже нестерпно.
Коли вже не існує кольорів,
Усе довкола хмарами покрито.
Немає сонця, ранків, вечорів,
Душа твоя - мов тріснуте корито.
Паліть вогнем, коліть її мечем,
Пустій душі байдужа ворожнеча.
Що таки гірше: біль вогнем пече,
Чи ця душі нестерпна порожнеча?
Довкола гляньте, скільки таких душ:
Пропалених, спустошених до денця.
Налийте ж їм любові повний куш,
Наповніть їх теплом зі свого серця.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805740
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2018
автор: Зоряна Кіндратишин