Зі стели – тривога… Портрети…
Не сотні уже – тисячі…
Тут всі: інженери й поети,
Упав хтось від куль, вогнеметів,
Чи снайпер улучив вночі…
Орда без жалю їх вбивала…
За волю… Старий-молодий…
Вони, ті що нас закривали,
На інших також не кивали –
Любов повела їх туди.
До неньки любов і родини,
Де діти частіше малі.
Їх ждали батьки і дружина…
Й питання німе зі світлини:
А ти ще не встав із колін?
Рясніють ще наші утрати,
Та військо небесне росте…
За землю устане й за матір,
Не дасть Україну зламати…
Світлини говорять про те.
3.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805726
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 06.09.2018
автор: Ганна Верес