Ви подивіться в очі цій бабусі,
Роками переоране лице.
Живе у праці, у щоденнім русі,
Хоч її тіло налилось свинцем.
Усе життя горбатіла у полі,
Сама пустила у політ діток.
Але така у неї склалась доля,
Ніхто водиці не подасть ковток.
Перед людьми і нині на колінах,
Вона не просить, продає своє.
Війна забрала у старої сина,
Але вона і досі ще жиє…
Ви подивіться, які в неї руки,
Вони напрацювались на віку.
Не дайте бабці помирати в муках -
Купіть пучок у неї часнику.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805689
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2018
автор: Віталій Назарук