Хто я для тебе – іграшка цікава,
чи може просто запасні уста?
Ранковий хаос, недопита кава -
гріху безмовні свідки торжества.
Ховаєш очі. Сором? – Ні, не вірю!
У нього тінь не падає з чола,
Твоя ж кривляється обличчям звіра -
У гру, без шанс, мене втягти змогла
Я не пручався. Келих насолоди
я випив залпом – плачте небеса!
Не в тих обіймах спокій свій знаходив,
І на дарма життя переписав.
Жаліє совість – я стою навпроти
Володар часу, тисни на гальма!
Душа нікчемна, підлої істоти
Залиш жокею вільні стремена
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2018
автор: Тарас Слобода