Я тобі погадаю, осене..
По листку, мов долоні, з клена.
Літо бабине вплела в коси ти ,
Сивина у волоссі в мене...
Проведу, обережно торкаючись,
По листочку своєю рукою.
По життю ти ішла спотикаючись...
Наче в ногу ішла зі мною...
В нас з тобою знов схожі лінії...
Бачиш, ось, наче терном ведена.
Закрутилась пелюсткою лілії,
Ти сестра наче моя... зведена.
Я тобі погадаю, осене...
На простому листочку з липи.
Не ворожка, та бачу...Досить вже!
Усе добре буде! Чом схлипуєш?!
Валентина Дацко /Урода
02/09/2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2018
автор: Гонорова пані