Так тихо стало мов перед грозою,
Завмерло все в бездИханнім чеканні.
Прийде вона, окропить все сльозою
І лишаться краплини в пору ранню.
І буде сонце тішитися ними,
Збиратиме перлини у намисто.
Зігнуться віти ніжної калини,
Гроза минула, небо стало чисте.
Схилила груша віти із плодами,
Дари свої вона дарує людям.
То осінь доторкнулася руками,
Розвісила янтарне листя всюди.
Я доторкнуся до листочка радо
Його зігрію ніжністю своєю.
Десь відійшли далеко канонади,
З'явилася веселка над землею...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805240
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.09.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)