Весна в дібровах відгаласувала,
І казку літню сонце розлило.
Запрацювало на лугах село,
Щоб сіна запасти у сіновалах.
Тут гублять роси ранки сіроокі,
І трави мокрі падають до ніг.
Покоси розляглися на стерні,
І краде хмарка дощова їх спокій.
Дзвенять луги – то коники радіють –
Вони найкращі в світі скрипалі.
А може, то Всевишній їм звелів,
Щоби з людьми були також при ділі.
Про щось шепоче річка неглибока,
Вона не грає з ними на струні.
Петрів батіг поважно засинів
У чебрецях, низьких, розовобоких.
Гарцює літо, грається вітрами,
На фініші – іще жаркі жнива,
А в грудях радість тиха ожива:
Комбайн покіс останній підбирає!..
2.07.2015.
Ганна Верес (Лемиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804978
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.08.2018
автор: Ганна Верес