Серед мільйона сірих днів
Так хочеться хоч трохи сонця,
Щоб сміх лунав, ускрізь дзвенів,
Пташки б літали край віконця.
Щоб з близьких не хворів ніхто,
Щоб всіх усе задовольняло.
І ввечері, вдягнув пальто,
З сім’єю над Дніпром гуляли б.
І не хотілося б кричать,
Коли з жалю, коли від злості,
А просто тихо розмовлять,
Ходити б до знайомих в гості.
Колись настане і цей час,
Колись все зміниться напевно.
Не буде сірих днів весь час,
Ми будем жить просто й душевно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804601
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.08.2018
автор: Юлія Гаркавець